Народне прислів’я «за що боровся, на те й напоровся» іноді справджується не лише по відношенню до якоїсь окремої людини, а навіть до цілої країни. Патріотичний запал українських радіоаматорів в перші роки незалежності під тиском різних обставин і проблем почав згодом поступово зникати.
Ніби не звідки з’явилися самозвані лідери, створюючи свої містечкові радіоклуби і оточуючи себе довірливими хліборобами. Це розпорошило колись згуртовані і об’єднані радіоаматорські ряди, спровокувало протистояння двох окремо створених національних радіоаматорських організацій ЛРУ і ВРЛ.
Попри всілякі труднощі, старіння наших рядів, відсутність програми розвитку молодіжного радіоаматорства, навчання телеграфістів, багато наших колег все ж не втратили віру і патріотизм. Але проводячи радіозв’язки вони нерідко стикаються з проблемою української радіоаматорської і технічної термінології.
На жаль, наша провідна радіоаматорська організація, член міжнародної радіоаматорської спілки IARU за майже тридцять років свого існування і діяльності не спромоглася розробити і довести до радіоаматорів, закріпити в Регламенті аматорського радіозв’язку та інших документах сучасну українську термінологію.
Неодноразово, без жодних амбіцій і нав’язувань, від себе та від імені Товариства україномовних радіоаматорів пропонував нашій багаточисельній радіоаматорській громаді нові українські терміни і вислови для проведення радіозв’язків в межах країни, а також з закордонними україномовними колегами.
Однак, так вже історично склалося, що без вказівок зверху наші люди бояться або стидаються проявити свою ініціативу. Це стосується також багатьох наших радіоаматорів, котрі продовжують спілкуватися в етері суржиком або запозиченнями з інших мов, що звучить часом дуже непривабливо і навіть комічно.
Коли чуємо в етері імена Ганс, Ференц, Єжи, Йонас, Адріано, Хуан, Бернард, Наум то уявляємо хто вони і з якої країни. Повернути українським іменам національну ознаку може кожен радіоаматор, передаючи своє ім’я на український кшталт: Slavko, Sashko, Yurko, Myshko, Gryshko, Vasko, Tolko, Dmytro, Vlado, Oleksa, Ivanko, Pavlo, Mykola.
Українські чоловічі імена здавна закінчувалися на «о». Коли сучасна дівчина виходить заміж вона бере прізвище чоловіка, та коли прізвищ ще не існувало дівчина брала ім'я чоловіка з закінченням на «а». Так виникли жіночі імена Михайлина, Григорина, Василина, Степанида, Федора. Подібна форма імен збереглася в італійській та інших давніх мовах.
Керівництво Ліги Радіоаматорів України, в центрі і на місцях, має прислухатися до всього сказаного і взятися нарешті за впровадження в життя української термінології в документах і при проведенні зв’язків. Досить вживати українцям мовні покручі типу «позивний» і «прийом» замість «кличний» і «відбір».
Невдовзі наша країна святкуватиме тридцяту річницю незалежності свого статусу, і нам має бути соромно перед собою і перед українцями з усього світу, що ми досі не опанували українську мову і не часто користуємося нею не лише для зв’язків між селами і містами, але й на міжнародному рівні. Адже мова це наша зброя і захист.
Існує ще одне, трохи призабуте, велике державне свято без якого ми би досі жили під пильним оком кураторів КДБ і спілкувалися нерідною мовою. Це свято зветься Декларація про державний суверенітет України і припадає на 16 липня, в день народження нашого майстра спорту і радіозв’язку Віталія UT7NW.
В першу річницю цього свята 16 липня 1991 року, отримавши спеціальний кличний UT0N «Україна Тарас нуль Незалежність» команда тоді ще ідейно і духовно згуртованих вінничан провела в аматорському етері День української мови. З двох робочих місць і на кількох пасмах на весь світ лунали наші голоси.
З шаною до цієї видатної події і пам’яті про молоді, а комусь зовсім юні роки, зберіг вирізку з популярної газети «Патріот Батьківщини» і себе самого теж пригадав. Наше святкування відбувалося в моїй однокімнатній вінницькій квартирі. Тісно, сумно і голодно нікому зовсім не було. Пам’ятні фото зробив Віталій UT7NW (ex RB5NI).
На моєму фото в центрі можна бачити блок підсилювача потужності на лампі ГУ-74Б за допомогою якого ми проводили радіозв’язки і який досі разом з Icom-726 працює в мене безвідмовно, не втрачаючи своїх параметрів, дозволяючи проводити міжконтинентальні радіозв’язки в змаганнях і в буденному етері. 
